Над землею тумани
Пісня «Над землею тумани» звучить як тихий, але дуже сильний плач землі за загиблими синами. У тексті переплітаються образи полину, туманів і батьківських сивин, які символізують біль утрати, що торкається кожної родини. Такі твори особливо відгукуються в час війни, коли кожне слово про мир і зупинку смерті стає молитвою.
Композиція нагадує слухачам про цінність життя, про те, що війни не повинні ставати звичним фоном нашого існування. Вона звертається і до тих, хто на фронті, і до тих, хто в тилу, закликаючи берегти людяність, пам'ятати імена полеглих і робити все можливе, щоб подібна трагедія не повторювалася для майбутніх поколінь.
Текст пісні:
Над землею тумани
Наче сум за синами, (2р.)
Що не стріли весни.
І тепер на світанні
За ними зітхають,
Так важко зітхають
У полях полини.
Ой, ті гіркі полини,
У полях полини...
Розійдіться, тумани,
Бо не видно за вами, (2р.)
Що квітує земля.
Ой, сини, поверніться
У думах, у пісні,
У жалібній пісні
Ви, сини, з небуття!
Ой, обірвалось життя, (2р.)
Ой, обірвалось життя,
Обірвалось життя...
Над землю тумани
Сивиною упали, (2р.)
Та й на скроні батьків.
Назавжди зупиніться,
Всі війни на світі!
На білому світі
Не вбивайте синів.
Ой, не вбивайте синів!
Твоїх, земле, синів...
Ой, не вбивайте синів!
Твоїх, земле, синів...
Над землею тумани
Наче сум за синами, (2р.)
Що не стріли весни.
І тепер на світанні
За ними зітхають,
Так важко зітхають
У полях полини. (2р.)
Перейти на сторінку:
Коментарі